Історія кафедри

У 1989 р. в Українському державному лісотехнічному університеті розпочала свою діяльність кафедра екології та ландшафтної архітектури — одна з перших в Україні кафедр цього профілю. У 1992 р. здійснено перший набір студентів за спеціальністю «Прикладна екологія». Внаслідок успішної реалізації в Національному лісотехнічному університеті України міжнародного проекту «ENARECO» та на підставі Постанови Верховної Ради України № 565-IV від 20 лютого 2003 р. щодо створення Національного центру підготовки економістів-екологів у 2004 р. у НЛТУ було засновано Інститут екологічної економіки, до складу якого ввійшла новостворена кафедра екології.

Сьогодні цей підрозділ очолює Л. І. Копій — доктор сільськогосподарських наук, професор, академік Лісівничої академії наук України, член-кореспондент Екологічної академії наук України, член учених рад НЛТУ України та Інституту екологічної економіки, спеціалізованих учених рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій екологічного та лісівничого профілів, експерт комісії МОН України з атестації наукових кадрів, автор понад 220 наукових праць, трьох монографій, навчальних посібників.

Професійний колектив, наукова діяльність, методичне та матеріальне забезпечення кафедри відповідає вимогам Міністерства освіти і науки України щодо підрозділів, які готують бакалаврів, спеціалістів та магістрів за напрямом «Природничі науки».

На кафедрі працюють викладачі з досвідом науководослідницької та педагогічної роботи. Базова освіта і напрям наукової діяльності усіх педагогів відповідають профілю дисциплін, які вони викладають. Викладачі постійно проходять підвищення кваліфікації.

У різний час тут працювали відомі вчені — доктори наук, професори Г. О. Бачинський, В. Н. Лебединець, К. А. Татаринов, В. П. Кучерявий та інші.

Кафедра є базовою випусковою. Вона готує висококваліфікованих фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавр», «спеціаліст» і «магістр» (із 2013 р.) за спеціальністю «Екологія та охорона навколишнього середовища », здатних втілювати ідеї сталого розвитку у виробнич ій, економічній діяльності та науково обґрунтовувати процеси їх екологізації. Тут також функціонують аспірантура, докторантура, сектор здобувачів наукових ступенів.

Із моменту заснування цього підрозділу тут здобувають екологічні знання студенти різних факультетів і спеціальностей університету. Навчальний процес забезпечений посібниками, конспектами лекцій, методичними розробками, авторами яких є викладачі кафедри й університету. Крім того, широко застосовуються технічні засоби навчання, комп’ютерні технології, про що свідчить високий рівень наукових і кваліфікаційних робіт випускників.

Сьогодні за насиченістю території промисловими об’єктами Україна у кілька разів випереджує розвинені європейські країни. Майже третину з них становлять потенційно небезпечні підприємства, які займаються виробництвом, переробленням та зберіганням сильнодіючих отруйних, пожежо- і вибухонебезпечних речовин. Окремі промислові регіони є зонами екологічного лиха. Тому перехід до збалансованого природокористування, задоволення еколого-економічних потреб без заподіяння шкоди довкіллю нині є надзвичайно важливим завданням. Підготовка фахівців-екологів відповідає і світовим тенденціям розвитку освіти. Проголошення ООН програми «Десятиліття освіти для сталого розвитку» (2005–2014) вказує на нагальну потребу у кваліфікованих спеціалістах, обізнаних із проблемами охорони довкілля та збалансованого використання природних ресурсів. Сучасний освітньо-науковий простір формує міждисциплінарні наукові напрями, що виявляється у взаємодоповненні розрізнених теорій і уніфікації методів досліджень екосистем. Вивчення основ структурно-функціональних особливостей функціонування екосистем, показників їх стійкості до антропогенних впливів забезпечує обґрунтування і прийняття управлінських рішень, спрямованих на охорону довкілля в контексті збалансованого розвитку. Ці та інші аспекти підготовки фахівців-екологів відображені в концепції освітньої діяльності кафедри екології.

Зміст програми підготовки фахівців-екологів спрямований на засвоєння навиків та умінь комплексної екологічної і соціально-економічної оцінки кожної з використовуваних екосистем,організації моніторингу й опрацювання таких видів зовнішнього впливу, які відповідають вимогам екологічної безпеки.